Як нанести декоративну штукатурку

Декоративну штукатурку наносять так: вирівнюють і ґрунтують основу (для короїда – адгезійним ґрунтом із кварцовим піском), наносять базовий шар потрібної суміші, а поки він вологий, створюють фактуру кельмою, губкою, валиком-структурником або протягуванням зерна короїда. Напрямок затирання визначає малюнок, тому всю стіну ведуть за один прохід «мокрим по мокрому», без стиків. Після висихання поверхню колерують або лесують, а у вологих зонах закривають воском чи лаком.

Декоративна штукатурка – це фінішне оздоблювальне покриття для стін і стель на основі мінеральних або полімерних сумішей, яке одночасно вирівнює дрібні дефекти й формує рельєфну чи гладку декоративну фактуру. Нижче розберемо весь цикл крок за кроком – від вибору виду й підготовки основи до створення фактури, колерування й захисного воску.

Які бувають види декоративної штукатурки?

Коротко: під квартиру найчастіше обирають між венеціанкою, короїдом, травертином, мікроцементом і фактурною штукатуркою – вони різняться ефектом, складністю нанесення й ціною. Нижче – порівняння за головними параметрами, щоб обрати під свою кімнату й бюджет.

Якщо ви тільки заходите в ремонт і не знаєте, коли саме робити декоративну штукатурку відносно інших робіт, спершу подивіться загальний гайд З чого почати ремонт – декор стін іде в самому кінці, після чорнового вирівнювання, розводки електрики й чистової підготовки основи.

Найпростіша для самостійного нанесення – фактурна (структурна) штукатурка: рельєф на ній прощає нерівності руки, а помилку легко перекрити ще одним рухом інструмента. Найскладніша – венеціанка й мікроцемент: там кожен шар тонкий, а огріхи видно на просвіт. За даними виробників сухих сумішей мінеральна фактурна штукатурка розрахована приблизно на 1,5-3 кг/м2 залежно від зерна й рельєфу, тоді як тонкошарова венеціанка йде близько 0,5-1 кг/м2 за кожен шар, але шарів потрібно кілька.

Як підготувати й заґрунтувати основу?

Починають не з декору, а з основи: під тонкі покриття (венеціанка, мікроцемент) стіну виводять майже під фарбування, а під рельєфні (короїд, фактурна) достатньо рівного, міцного й знепиленого шпаклювання. Головне правило – декоративна штукатурка повторює всі дефекти основи, тому огріхи вирівнюють до неї, а не приховують нею.

Спершу основу очищають від пилу, старої фарби, що обсипається, і жирних плям, потім за потреби шпаклюють і шліфують. Про технологію виведення площини детально – у матеріалі Як вирівняти стіни. Після сушіння основу обовʼязково ґрунтують: ґрунт зв’язує пил, вирівнює вбирання й забезпечує зчеплення. Загальний порядок ґрунтування розписано в матеріалі Як правильно ґрунтувати стіни.

Як наносити базовий шар?

Базовий шар наносять кельмою або широким шпателем із нержавіючої сталі рівномірним шаром на товщину зерна (для короїда) або тонко «на здир» (для венеціанки). Саме базовий шар несе фактуру, тому його розтягують без напливів і стиків у межах однієї стіни.

Суміш набирають на кельму й наносять під кутом, рухаючи інструмент знизу вгору й розганяючи матеріал рівним шаром. Для короїда товщина шару дорівнює розміру зерна: зайвий матеріал зривається теркою, а замалий шар не дасть виразного малюнка. Для венеціанки перший (базовий) шар кладуть суцільно й тонко, він створює фон під наступні лесування. З досвіду на стіну 18 м2 базовий шар удвох наносять за 40-60 хвилин, і це критичний час: суміш не має схопитися до створення фактури.

«Головний ворог декоративної штукатурки – це стик. Люди наносять пів стіни, ідуть на перекур, повертаються – а край уже підсох, і після висихання видно чіткий шов через усю кімнату. Правило одне: одна стіна від кута до кута наноситься за один прохід, мокрим по мокрому, без пауз. Не встигаєте самі – беріть помічника», – Олег Кравченко, майстер-оздоблювач, 12 років практики.

Які є техніки створення фактури?

Фактуру створюють, поки базовий шар вологий: кельмою (венеціанка, травертин), губкою чи зімʼятою плівкою (мʼякий рельєф), валиком-структурником (готовий візерунок) або протягуванням зерна короїда пластиковою теркою. Малюнок задає не стільки інструмент, скільки напрямок руху.

Ключовий момент – напрямок затирання визначає малюнок. У короїда вертикальний рух дає «дощик», коловий – «баранця», а якщо на одній стіні вести терку то так, то так – вийде каша з різними зонами. Тому напрямок обирають заздалегідь і витримують по всій площині однаково. На практиці спершу пробую техніку на шматку гіпсокартону 50×50 см: підбираю тиск, напрямок і час до затирання, і лише потім переходжу на стіну.

Колерувати у масі чи лесувати зверху?

Є два підходи до кольору: колерування у масі (пігмент замішується в суміш до нанесення) і лесування зверху (тонований склад наноситься на готову суху фактуру). Перший дає рівний однотонний колір, другий – гру відтінків і обʼєм у рельєфі.

Колерування у масі зручне для короїда й фактурної: колір рівний, скол непомітний, підфарбовувати нічого не треба. Лесування (глейз, патина) наносять на венеціанку, травертин і глибокий рельєф: тонований склад затікає у западини й лишається світлішим на виступах, підкреслюючи фактуру. На практиці для короїда колерую базовий кварц-ґрунт і саму масу в один тон, а рельєфну фактурну стіну роблю білою й потім лесую – так один мішок суміші дає кілька різних варіантів кольору.

Навіщо фінішний віск і лак?

Фінішне покриття (декоративний віск або лак) закриває пори штукатурки, робить її вологостійкою, миючою та підкреслює глибину кольору. Для сухих кімнат воно опційне, а для ванної, кухні й коридору – обовʼязкове, інакше волога й бруд убʼються у відкриту фактуру.

Віск наносять тонким шаром губкою або кельмою на повністю суху штукатурку й полірують до мʼякого блиску – він дає теплий глянець і водовідштовхувальну плівку, класику для венеціанки. Лак (акриловий чи поліуретановий) створює міцнішу зносостійку плівку – його беруть під мікроцемент у ванній і на підлозі. З досвіду венеціанку у вітальні вкриваю воском у два тонкі шари з поліруванням, а мікроцемент у душовій – двокомпонентним поліуретановим лаком, бо там прямий контакт із водою.

Скільки матеріалу й грошей іде на м2?

Витрата залежить від виду й фактури: рельєфні покриття їдять більше суміші, тонкошарові – менше, але потребують кількох шарів. Загальний орієнтир для розрахунку закупівлі – нижче.

За даними виробників сухих і готових сумішей середня витрата така: короїд – 2,5-3,5 кг/м2 (залежно від зерна 1,5-3,5 мм), фактурна – 1,5-3 кг/м2, венеціанка – 0,5-1 кг/м2 за шар при 3-4 шарах, мікроцемент – близько 1,2-1,5 кг/м2 сумарно за два тонкі шари. На практиці на кімнату 18 м2 (стіни близько 45 м2) короїда йде 2-3 відра готової суміші по 25 кг, а робота з фактурою й затиранням займає повний день удвох. Не рахуйте на око: заміряйте площу стін, відніміть прорізи й додайте 10% запасу на пробні викладки й підбір фактури.

Типові помилки початківців

Найдорожчі помилки – видимі стики від роботи з паузами й нанесення на непідготовану основу. Обидві спливають уже після висихання, коли переробити можна лише зі здиранням шару. Нижче – чого варто уникати.

• Видимі стики. Стіну наносять частинами з паузами – край підсихає, шов видно назавжди. Ведіть стіну від кута до кута за один прохід, мокрим по мокрому.
• Короїд по гладкому ґрунту. Без адгезійного кварц-ґрунту зерно не чіпляється, покриття «повзе». Під короїд – тільки ґрунт із піском.
• Нерівний напрямок затирання. Терка то вертикально, то колом – малюнок розсипається на зони. Оберіть один напрямок і витримуйте по всій стіні.
• Товстий шар венеціанки. Глибина й глянець народжуються з багатьох тонких шарів, а не з одного товстого. Не поспішайте зі шарами.
• Немає воску у вологій зоні. Відкрита фактура у ванній вбирає воду й пліснявіє. Віск або лак у мокрих зонах обовʼязкові.
• Нанесення на пиляну чи невисохлу основу. Штукатурка відшаровується або йде плямами. Основу очищають, ґрунтують і повністю висушують.

Часті запитання