Як замінити сифон під мийкою

Сифон під мийкою міняють так: перекривають воду, підставляють миску під злив, відкручують руками накидні гайки старого сифона й знімають його, очищають випуск мийки й розтруб каналізації від бруду, підбирають новий сифон потрібного типу (пляшковий, трубний чи гофрований), збирають його на сухих прокладках без перетягування, приєднують до випуску мийки зверху й до каналізації знизу, заливають воду в гідрозатвор і перевіряють усі стики на протікання. Уся робота займає 20-40 хвилин і не потребує спеціального інструмента.

Якщо ви заходите в ремонт кухні чи ванної комплексно, заміна сифона – це лише одна дрібна операція у великому списку. Загальний порядок робіт, у якому сантехніка йде після чорнових і до чистових етапів, розкладено в матеріалі З чого почати ремонт – звіртеся з ним, щоб не міняти сифон двічі.

Сифон – це вигнутий вузол під мийкою з водяним затвором, який пропускає стічну воду в каналізацію, але не дає каналізаційному запаху й газам проходити назад у приміщення. Саме петля з водою (гідрозатвор) є серцем будь-якого сифона, і якщо вона пересохне, з мийки потягне запахом. Нижче розберемо, який сифон обрати під вашу мийку й як замінити його крок за кроком.

Які бувають сифони і коли який ставити?

Коротко: для кухонної мийки беруть пляшковий сифон, для ванни й піддону – трубний або плаский, а гофрований ставлять там, де нестандартне розташування зливу й треба підлаштувати трубу під кут. Тип сифона визначає, наскільки зручно його чистити й чи можна підключити до нього техніку.

Пляшковий сифон – це компактний корпус у формі склянки з відстійником на дні, де осідає бруд; його розкручують і чистять без демонтажу всього вузла. Трубний сифон – це вигнута U- або S-подібна труба, простіша й дешевша, але чистити її складніше. Гофрований сифон – це гнучка гофрована труба, яку вигинають у потрібну петлю; вона дешева й універсальна, але всередині гофри затримується жир, тому на кухні її ставлять рідше.

За даними виробників сантехніки близько 70 відсотків побутових засмічень під мийкою припадає саме на зону сифона, де осідають жир і залишки їжі, тому зручність розбирання для чистки – головний практичний критерій вибору. Якщо ваш сифон уже забився, перш ніж міняти, спробуйте його прочистити: про це детально в матеріалі Як прочистити засмічення.

Порівняння типів сифонів: таблиця

Щоб обрати під свій випадок, порівняйте типи за чисткою, місцем і можливістю підключити техніку. Для більшості кухонь оптимальний пляшковий сифон, для ванни – трубний.

Окремо стоять сифони з переливом: вони мають другий патрубок, що йде до верхнього отвору-переливу мийки чи ванни й рятує від затоплення, якщо вода піднялася до краю. Для кухонної мийки без переливу такий не потрібен, а от для ванни з переливним отвором беруть саме комплект із відводом на перелив.

Як зняти старий сифон?

Старий сифон знімають руками, без інструмента: підставляють миску, відкручують накидні гайки й знімають вузол, виливаючи воду з гідрозатвора. Майже всі побутові сифони зібрані на пластикових гайках, які закручені від руки, тому розвідний ключ потрібен рідко.

Порядок збирання прокладок: чому не можна перетягувати?

Новий сифон збирають на сухих гумових і конусних прокладках, затягуючи гайки строго руками до легкого опору – без ключа й без зусилля. Перетягнута пластикова гайка не покращує герметичність, а навпаки: вона деформує конусну прокладку або тріскає різьбу, і стик починає текти.

Герметичність у пластикових сифонах забезпечує не сила затягування, а правильно поставлена конусна або пласка прокладка. Конусну прокладку ставлять вузьким боком у бік гайки (до зʼєднання), пласку – просто між торцями деталей. Силікон і фум-стрічка тут не потрібні – вони лише заважають правильно сісти прокладці.

“Найчастіший виклик на протікання під мийкою – не дефект сифона, а перетягнута гайка. Люди думають, що чим сильніше закрутиш, тим менше тектиме, і ламають конусну прокладку або зривають різьбу. Пластиковий сифон тримає воду рівно настільки, наскільки точно сіла прокладка, а не наскільки люто ти крутив. Затягуйте руками до опору й перевіряйте водою – і забудете про мокрі шафи.” – Андрій Мельник, сантехнік, 11 років практики.

Приєднання до мийки й каналізації

Сифон приєднують зверху до випуску мийки через решітку з ущільненням, а знизу – до розтруба каналізації через манжету або відвід. Зверху затягують гвинт решітки помірно, знизу заводять відвід у трубу до упору в ущільнювальну манжету.

На випуску мийки решітку ущільнюють двома прокладками: одна зверху під решіткою в чаші, друга знизу між мийкою й корпусом сифона. Гвинт, що стягує решітку, затягують викруткою помірно – перетягнутий тріскає тонку нержавійку або кераміку чаші. Знизу відвід сифона заводять у каналізаційний розтруб через гумову манжету (редукцію), яка ущільнює зазор між тонким відводом і ширшою трубою 40-50 мм.

Якщо разом із сифоном ви оновлюєте й кран, логічно зробити це за один захід. Порядок монтажу змішувача з підключенням до підводок розкладено в матеріалі Як встановити змішувач.

Відвід для пральної й посудомийної машини

Підключити злив пральної чи посудомийної машини найпростіше через сифон зі штуцером – спеціальним косим патрубком під шланг. Пляшкові сифони для кухні часто йдуть із одним або двома такими штуцерами в комплекті.

Штуцер сифона – це косий патрубок діаметром під зливний шланг машини (зазвичай 19-22 мм), на який шланг надягають і фіксують хомутом. Якщо штуцер заглушений заводською пробкою, її зрізають перед підключенням; якщо техніки немає, пробку лишають на місці. Зливний шланг машини має заходити в петлю-антисифон на висоті 50-60 см, щоб вода з мийки не затягувалася назад у бак – це вимога більшості виробників пральних машин.

Перевірка на протікання й усунення запаху

Після збирання обовʼязково проливають воду й оглядають кожен стик сухою серветкою – щонайменша вологість указує на нещільний стик. Запах із мийки майже завжди означає, що гідрозатвор пересох або зібраний неправильно – вода в петлі сифона має стояти завжди.

Гідрозатвор – це постійний стовпчик води в нижній петлі сифона, який фізично перекриває шлях каналізаційним газам у приміщення. Якщо мийкою довго не користувалися (наприклад, на дачі), вода випаровується, петля пересихає й тягне запахом – досить пролити склянку води, щоб затвор відновився. Якщо запах є при робочій мийці, перевіряють, чи не зібраний сифон без петлі (помилка з гофрованим) і чи щільно сидить манжета в каналізації.

На практиці на заміну кухонного пляшкового сифона разом із перевіркою йде близько 25-30 хвилин, а сам сифон коштує менше за виклик майстра, тому це найдешевший ремонт під мийкою, який реально зробити самому з першого разу.

Типові помилки при заміні сифона

Майже всі проблеми зводяться до перетягнутих гайок, силікону замість прокладок і неправильно зібраного гідрозатвора. Нижче – чого варто уникати.

• Перетягування гайок ключем. Пластикова гайка тримає воду прокладкою, а не силою. Ключ ламає різьбу й конусну прокладку – затягуйте тільки руками.
• Силікон і фум-стрічка на прокладках. Вони заважають прокладці сісти рівно й дають хибну герметичність. Збирайте на сухих заводських прокладках.
• Конусна прокладка задом наперед. Поставлена широким боком до гайки, вона не ущільнює – стик одразу тече. Вузький бік завжди до зʼєднання.
• Гофра без правильної петлі. Якщо гофрований сифон зігнути без чіткої U-петлі, гідрозатвора немає й тягне запахом. Завжди формуйте й фіксуйте петлю.
• Глухе зʼєднання з каналізацією без манжети. Герметична заглушка зворотного ходу води дає виплеск у мийку при засміченні системи. Ставте манжету, а не герметик.
• Не перевірити водою. Зібрав, заставив шафу речами – і дізнаєшся про течу за мокрими стінками тиждень потому. Завжди проливайте й перевіряйте стики одразу.

Часті запитання