Як побудувати компостер своїми руками

Компостер будують так: обирають затінене місце з доступом і дренажем, збивають короб зі знімною або нарощуваною передньою стінкою (з дощок, піддонів чи сітки) із вентиляційними щілинами 1-2 см, ставлять його прямо на землю, а далі закладають відходи пошарово – вуглецеві (сухе листя, картон, тирса) чергують із азотистими (трава, кухонні очистки). Купу періодично зволожують і переворушують для доступу повітря. За теплого сезону готовий компост дозріває приблизно за 4-8 місяців.

Компостер – це відкрита або закрита ємність, у якій органічні відходи саду й кухні перегнивають за участю мікроорганізмів у поживний перегній для ґрунту. Нижче розберемо, як улаштоване компостування, який тип компостера обрати, де його поставити й у якій послідовності закладати відходи, щоб отримати компост без гнилі й запаху.

Якщо ви тільки облаштовуєте ділянку й не знаєте, з чого почати роботи, спершу гляньте загальний план у матеріалі З чого почати ремонт – логіка та сама: спочатку планування зон, потім конструкції. Компостер зазвичай ставлять у дальньому куті, де він не заважає й не потрапляє на очі.

Навіщо потрібен компостер і як працює компостування?

Компостер перетворює садові й кухонні відходи на безкоштовне добриво й позбавляє від вивезення органіки на смітник. Компостування – це природний процес розкладання органіки аеробними бактеріями й грибами, яким для роботи потрібні чотири речі: азот, вуглець, волога й повітря. Баланс цих чотирьох чинників і визначає, чи вийде у вас поживний перегній, чи смердюча гнилизна.

Головний принцип – баланс азоту й вуглецю. Азотисті (зелені) відходи – це свіжа трава, бур’яни, кухонні очистки; вуглецеві (коричневі) – сухе листя, солома, картон, тирса, гілки. За рекомендаціями агрономів оптимальне співвідношення вуглецю до азоту в купі становить приблизно 25-30 до 1, що на практиці означає закладати зелене й коричневе приблизно порівну за об’ємом, чергуючи шарами. Волога має бути на рівні віджатої губки, а повітря забезпечують вентиляційні щілини й переворушування.

Масштаб питання показує статистика: за даними Мінекології України органічні відходи становлять близько 30-40 відсотків побутового сміття, і саме ця частка добре компостується вдома замість того, щоб гнити на полігоні й виділяти метан. Компостер на ділянці – це і добриво, і менше сміттєвих пакетів.

“Люди думають, що компост – це просто купа, куди все кидаєш і воно само перегниває. Насправді все вирішує баланс: сама лише скошена трава злипається в смердючий слиз, а сам лише картон роками лежить сухим. Правило просте – на кожне відро зеленої трави додайте стільки ж сухого листя чи подрібненого картону, і купа працюватиме як годинник.” – Олег Кравченко, майстер-оздоблювач, 12 років практики.

Які бувають конструкції компостерів: порівняння

Коротко: для більшості дачників найкращий баланс ціни й результату дає дерев’яний короб зі знімною стінкою, а закритий термокомпостер варто брати, якщо важлива швидкість і естетика. Нижче – порівняння основних конструкцій за ціною, швидкістю дозрівання й зовнішнім виглядом.

Дерев’яний ящик із дощок або старих піддонів – класика: дешево, добре провітрюється, легко зробити самому. Сітчастий короб ще дешевший, але купа в ньому швидко пересихає з боків. Пластиковий контейнер акуратний і тримає вологу, трисекційний працює як конвеєр (одна секція зріє, друга заповнюється, третя дозріває), а закритий термокомпостер із подвійними стінками тримає тепло й дає готовий компост найшвидше, але коштує найдорожче.

Як обрати місце й розміри компостера?

Компостер ставлять у півтіні, прямо на ґрунт, у місці з доступом для тачки й вивантаження. Тінь потрібна, щоб купа не пересихала на сонці, а прямий контакт із землею відкриває доступ дощовим черв’якам і мікроорганізмам знизу. Не ставте компостер на бетон чи плитку – на них купа гірше дренується й перегріваються нижні шари.

Оптимальний розмір купи – куб зі стороною близько 1 метра. Це не випадковість: за нормами компостування маса менша за 1 кубометр погано утримує тепло й повільно зріє, а більша за 1,5 метра погано провітрюється всередині. На практиці на ділянку 6-10 соток вистачає короба приблизно 1x1x1 метр або трисекційного 1×3 метри, якщо органіки багато. Між дошками обов’язково лишають вентиляційні щілини 1-2 см, а передню стінку роблять знімною або з дощок, що вставляються в пази, – щоб зручно вивантажувати готовий компост знизу.

Як побудувати дерев’яний компостер: покроково

Найпростіший надійний варіант – короб зі знімною передньою стінкою з обрізної дошки або піддонів. Головне під час збирання – не робити стінки суцільними: між дошками потрібні щілини для повітря, інакше купа задихнеться й почне гнити. Нижче – послідовність збирання короба приблизно 1x1x1 метр.

На практиці збирання такого короба з готових дощок займає пів дня на одну людину, а комплект піддонів перетворюється на компостер за годину – їх просто ставлять на ребро й скручують по кутах. Якщо поруч плануєте грядки, зручно робити компостер біля них: готовий перегній не доведеться далеко возити. Про самі грядки – у матеріалі Як зробити високі грядки.

Що можна й не можна класти, пошарове закладання

Закладати треба пошарово, чергуючи зелене (азот) і коричневе (вуглець), і не кидати в купу продукти, що приваблюють щурів або погано гниють. У компост іде майже вся рослинна органіка саду й кухні, але є чіткий список винятків, які псують купу.

Можна класти: скошену траву й бур’яни без насіння, листя, кухонні рослинні очистки, лушпиння, спитий чай і каву, подрібнений картон і папір, тирсу, солому, тонкі гілки. Не можна: м’ясо, рибу, кістки, жир і молочку (приваблюють щурів і смердять), хворі рослини й бур’яни з насінням, екскременти котів і собак, глянцевий друкований папір, попіл від вугілля. Пошарове закладання виглядає так:

Щоб пришвидшити старт, кожні кілька шарів можна пересипати жменею зрілого компосту або садової землі – це “закваска” з мікроорганізмами. Якщо ви вносите готовий компост на грядки під конкретну культуру, дозу зручно прикинути через калькулятор дози добрив, щоб не перегодувати рослини.

Скільки дозріває компост і як пришвидшити?

За теплого сезону при правильному балансі й переворушуванні компост дозріває приблизно за 4-8 місяців, у закритому термокомпостері – за 2-4 місяці. Готовий компост – це темна, розсипчаста маса із запахом лісової землі, у якій уже не видно вихідних відходів. Швидкість залежить від трьох речей: балансу азоту й вуглецю, вологи й того, як часто ви даєте купі повітря.

Головний прискорювач – переворушування. Раз на 2-4 тижні купу перекидають вилами, переміщуючи зовнішні шари всередину: так усі відходи проходять через гарячу серцевину й отримують кисень. За даними виробників садового інвентарю регулярне переворушування скорочує час дозрівання приблизно на третину порівняно з купою, яку не чіпають. Волога має бути як у віджатої губки: пересохлу купу поливають, перезволожену – пересипають сухим коричневим і відкривають.

Поки купа зріє, воду для поливу городу можна економити крапельною системою – вона добре поєднується з мульчуванням компостом. Як її зробити, описано в матеріалі Як зробити крапельний полив.

Типові помилки при компостуванні

Майже всі проблеми з компостом зводяться до двох речей: немає повітря або немає балансу азоту й вуглецю. Обидві дають гнилизну замість перегною. Нижче – чого варто уникати.

• Щільний ящик без вентиляції. Суцільні стінки без щілин перекривають кисень – купа гниє анаеробно, стає слизькою й смердить. Завжди лишайте щілини 1-2 см.
• Лише трава без вуглецю. Сама скошена трава злипається в мокрий смердючий шар-слиз. Обов’язково пересипайте її сухим листям, картоном чи тирсою.
• Забагато сухого без зеленого. Сам лише картон і листя не гріються й лежать роками. Додайте азотистого (трава, очистки) як “паливо”.
• Пересушена або залита купа. Суха купа не гниє, залита – гниє без повітря. Тримайте вологу як у віджатої губки.
• Ніколи не переворушувати. Без перекидання зовнішні шари не зріють, а серцевина може перегріватися. Давайте купі повітря раз на кілька тижнів.
• Кидати м’ясо, жир і котячі екскременти. Вони приваблюють щурів, смердять і можуть нести патогени. У компост – тільки рослинна органіка.

Часті запитання